• (044) 272-05-35
  • Київ, вул. Січових стрільців, 1-5
Головна » Архів » Василь Корчовий "Шоста декада"

Василь Корчовий "Шоста декада"

Василь Корчовий "Шоста декада"
21 липня - 1серпня







Скульптор Василь Корчовий народився у 1962 р. у селі Божиківці Хмельницької області.
У 1989 р. закінчив скульптурний факультет Київського художнього інституту (нині НАОМА); навчався у майстерні Макара Вронського.
У 1995 році закінчив асистентуру-стажування під керівництвом професора Василя Бородая.
Входить до складу Спілки художників України (від 1989).
 
Лауреат Гран-прі Всеукраїнської трієнале «Скульптура-2005»;
Переможець конкурсу КО НСХУ імені Михайла Лисенка «Скульптура року» (2007; 2009);
Лауреат мистецької премії «Київ» імені Сергія Шишка (2013);
Заслужений художник України (2013).

Твори скульптора зберігаються у закордонних колекціях Швеції, Франції, США.
В Україні твори Василя Корчового належать Музею Шептицького у Львові; Хмельницькому художньому музею; Музею сучасного мистецтва в Черкасах, а також численним приватним колекціям.


Локдауни конкретизують сприйняття. Як і призвичаєність до війни. Вони привчають людей зосереджуватись на власному житті з усім його припустимим ладом чи безладом: уподобаннями, симпатіями, захватом чи гіркотою. Повертають нас до наших будинків, привчаючи цінувати їх більше від віртуальної/вигаданої/і навіть бажаної форми життя. Зокрема, завдяки сусідству загрози. Такої, що протиставляє життя метафорам, надаючи граничної ваги речам об'єктивно існуючим, реальним; справжнім. Додам, що з усіх видів мистецтв важко знайти щось реальніше від скульптури: вона лишає значно менший простір для спекуляцій, аніж, наприклад, живопис. Або кінематограф.
З огляду на це у назву персональної виставки Василя Корчового «Шоста декада» закладено чіткий меседж: у травні 2022 року митцю, реалісту та неокласику, виповниться 60 років. Він надзвичайно багато працює, — «як будь-яка людина, яка увійшла в свої двері», як визначає митець віднайдення власного покликання. І, природно, має потребу іноді експонувати свої твори.
15 експонатів цієї виставки можна вважати квінтесенцією творчості Василя Корчового. Це станкові роботи: повнотілі красуні з циклу «Інша краса» («Вільна»; «Досконала»; «Жива»; «Деметра на троні»; «Молитва»; «Танець» тощо); данина неокласицизму у вигляді синтезу дитячості з жіночністю («Юна»; «Русалонька»); όбрази запорізьких козаків («Мамай» і «Гартований»); уклін анімалістиці («Чапля»), і, врешті, модель для vanitas, барочних натюрмортів, що ніколи не обходилися без зображення черепа, який символізував смерть («Паща»).
Війна та локдауни вчать нас відрізняти правду від усіх відтінків брехні. Тож не дивно, що завдяки їм раптом стало зрозуміло, що моральних авторитетів, не позначених хворобливими амбіціями, у українців обмаль. Василь Корчовий був і лишається хорошою людиною зі здоровим глуздом і почуттям гумору. Прості формулювання ясних думок, доброта, доброзичливість і правдивість як в мистецтві, так і за його межами провокують на те, щоб вважати його одним із представників цього таємного племені: до такої міри його художні та звиклі побутові висловлювання вільні від хворобливості почуттів. І намірів.
Здатність цього скульптора милуватись усіма виявами породистої жіночності — і неймовірно легко втілювати всі свої ідеї у камені та металі — цього року тісніше сусідить із думкою про власну країну. Про фронт, де нащадки козаків продовжують їхню справу. Про смерть, думка про яку пильніше чатує кожного громадянина держави, якій проголосила війну сусідня імперія. Тож 15 скульптур Василя Корчового, виконаних у бронзі, вапняку, мармурі, туфі та гіпсі, уособлюють ідеї, що заслужили на пильну увагу цього митця. Кожна з них суголосна осібним прошаркам поціновувачів мистецтв зокрема та добре сформульованих ідей загалом.
Тож виставку «Шоста декада» я б вважала унікальний простором, здатним у безконфліктний спосіб ненадовго об'єднати прихильників бодіпозитиву та вічної юності, патріотів і естетів, людей, закоханих у життя та живих істот, і філософів, чиї думки про буття не лишають часу для того, щоб жити власним життям.


Дана Пінчевська, мистецтвознавець