"Знаки сучасного мистецтва Одеси" - виставка до 80-річчя ОООНСХУ
29 листопада - 10 грудня
Заснована 80 років тому, творча спілка
Південної Пальміри сьогодні є однією з найчисленніших серед регіональних
мистецьких спілок країни.
Головна
ідея експозиції – представити творчість яскравих особистостей, що визначають
різні царини сучасного мистецтва Одеси. Твори малярства, графіки, скульптури,
декоративно-прикладного мистецтва демонструють розширене візуально-змістове
поле творчості митців, що розвивається в діапазоні від продовження традиції до
новітніх технік і технологій.
Основні напрями творчого пошуку майстрів живопису
Одещини полягають у продовженні традицій Одеської мистецької школи та
модерністських експериментах зі змістом і формою. Кожен митець своїми творами
висловлює своєрідний монолог – власну митецьку програму, концепцію
індивідуального світовідчуття, що втілюється у жанрах тематичної картини,
пейзажу, портрету, натюрморту, декоративних і абстрактних композицій.
Однією з визначальних особливостей образотворчого
мистецтва Одеси є збереження традиції пленерного живопису, що починає відлік з
кінця ХІХ століття. Природні умови Одеси і досвід французького імпресіонізму і
постімпресіонізму сприяли зародженню і розвитку особливої регіональної
мистецької школи. Робота на відкритому повітрі дозволяє побачити і передати
кольорове багатство натури, що у повні розкривається під дією світлоповітряного
середовища.
Сьогодні пленер для митців має більше аспектів
розуміння і застосування ніж століття тому: це не тільки метод роботи над
етюдом у безпосередній взаємодії з природою, але й метод спостереження і
запам’ятовування гармоній світло-кольорових станів, що збагачує палітру
художників при роботі у майстерні над створенням не тільки фігуративних, а й
декоративних і абстрактних композицій. Досвід пленеру зумовлює особливу
мальовничість образотворчого мистецтва Одеси, яскравість і прозорість палітри,
цілісність, наповненість світлом і повітрям, надає основу для створення
переконливих художніх образів.
Головною тенденцією арт-простору модерністського
мистецтва Одеси є ствердження індивідуального відчуття світу. У 1970-ті роки
всупереч домінуючій ідеології тоталітарного режиму митцями-нонконформістами було
створено «Нову одеську школу». Декларуючи вільне мистецтво, орієнтоване на
відтворення нематеріального світу життя душі і буття Духу, художники дорогою
ціною відстояли право на свою позицію в мистецтві і право на власний вибір
свободи. Програмною для сучасних митців-модерністів стає тема «екзистенції» –
існування людини як неповторної особистості у навколишньому світі – це
«співіснування», «співучасть», «співчуття». У створеному авторами умовному
художньому просторі живописних та графічних творів концентрується ментальне і
психологічне переживання авторів, яке втілюється в універсальних позачасових
«формулах» або миттєвих емоціях. Експресія композицій і кольору пробуджує
глядача до «співпереживання».
Художники-графіки, вільні у виборі тем і
виражальних засобів відтворення «картини світу», звертаються до традиційних технік
оригінальної графіки, розмаїття видів друкованої графіки, різного роду змішаних
технік. Окрему частину складають твори, виконані у техніці акварелі і акрилу,
що за якостями формотворення межують з живописом.
Сьогодні все більшої актуальності набуває напрямок
на відновлення втрачених сенсів, названий наприкінці ХХ ст.
«after-постмодернізм». У протиборстві з хаосом деконструювання митці прагнуть
відродити зрозумілі всім людські істини, віру в гармонію – зв’язок людей,
природи і Вищого начала. Тому, не випадково художники черпають натхнення у
культурних традиціях українського народу, спадщині сакрального мистецтва,
природних формах, де втілені первообрази, близькі кожній людині.
У цьому контексті в сучасній скульптурі Одеси
актуальними стають образи як класичної міфології, національного фольклору, так
і їх переосмислення в образи індивідуального авторського міфу, сповненого
власними спогадами, переживаннями і фантазіями.
Частину експозиції декоративного мистецтва представляють
твори у техніках гобелену, розпису тканини, художньої обробки текстилю та
дерева, кераміки. На теренах Одеси декоративно-прикладне мистецтво не має
такого міцного коріння традиції і школи, як живопис. Одеські майстри отримали
знання у різних навчальних закладах України і за її межами. Проте, представлені
твори цікаво демонструють «динаміку трансформації» – поєднання досвіду набутої
при навчанні майстерності і неповторну естетику образів, світла і колориту
Одеської школи. Результатом стає особлива, відмінна від інших регіонів якість:
«живописність» і «світлоносність».
Анна Носенкокандидат мистецтвознавства, член ООО НСХУ
