• (044) 272-05-35
  • Київ, вул. Січових стрільців, 1-5
Головна » Архів » Людмила та Микола Мазури

Людмила та Микола Мазури

Людмила та Микола Мазури
30 березня - 9 квітня





Завдання мистецтва – дати людям надію, аби їм хотілося жити
Микола Мазур


Батьки – це дві душі, які злилися в одну. Вони дуже різні художники, їхні твори відрізняються за формою і технікою, але вони близькі за духом і обоє прекрасні. Своє життя вони провели у спробі зрозуміти гармонію світу і донести її іншим, намагалися показати, що не потрібні війни і зайва боротьба, а потрібно вивчати цей світ і радіти йому
Оксана Мазур - донька художників




ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА МАЗУР
(3 листопада 1947 - 13 січня 2000) - українська мисткиня, засновниця станкового паперовитинання, член НСХУ (1990), лауреат республіканської премії ім. братів Тарасевичів (1994).
Людмила Мазур уродженка Вінничини, з раннього дитинства жила у м. Хмельницькому. Після закінчення восьмирічної школи вступила на живописне відділення Одеського державного училища імені М.Грекова. Здобувши фахову освіту, Людмила повернулася до Хмельницького (1968), обійняла посаду викладача дитячої художньої школи. У роботі з дітьми використовувала зразки українського народного мистецтва, зокрема витинання. 1975 року з'явилися традиційні за технікою, але оригінальні за образністю художні твори («Хрущ», «Літо», «Зимове сонце», «Дерево»), у яких мисткиня спиралася на особливості витинанок Поділля: одноосьова дзеркальна симетрія з триярусним її членуванням; просторове витинання (вирізування силуетів в аркуші й виготовлення твору з обидвох його частин). Використовуючи ці прийоми Людмила Мазур 1989 року створила перші станкові композиції («Мелодії Поділля», «Присвята Чорнобилю», «Ніч», «Чорна хмара», «Пейзаж»). Період з 1989 по 1994 роки, коли мисткиня одухотворювала предмети і явища, дістав назву міфо-поетичного. Надалі єдиним засобом самовираження лишається асиметричне витинання, але радикально змінюється образність — її перенесено у екзистенційну площину. На цей час художницю цікавить людська спільнота і окремий індивід, митець і його місце у суспільстві («Прогулянка», «Експромт», «Вигнання з раю», «Куди йдемо?», «Моделювання», «Еміграція», «Натюрморт»). Найбільша колекція творів Л. Мазур зберігається у Хмельницькому обласному художньому музеї
Померла мисткиня після тривалої тяжкої хвороби у Києві 13 січня 2000 року. Похована у Хмельницькому, з яким було пов’язане все її життя.
На вшанування імені мисткині редакцією Хмельницької міської газети «Проскурів» та колективом музею 2000 року засновано дитячу громадську премію ім. Людмили Мазур «Подільська палітра», яка вручається щорічно до дня народження мисткині.

Людмила та Микола МазуриЛюдмила та Микола МазуриЛюдмила та Микола МазуриЛюдмила та Микола Мазури










МИКОЛА ІВАНОВИЧ МАЗУР (2 січня 1948 - 10 жовтня 2015) - художник-монументаліст, скульптор, живописець, графік, педагог. Народний художник України (2009).
Микола Мазур народився у Краснодарському краї (Росія) в українській родині із чернігівським корінням.
У 1968 році закінчив відділення живопису Одеського художнього училища імені М.Грекова. Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною. У серпні 1968 року слідом за Людмилою Савчишин, яку у творчих колах знають як Людмилу Мазур, приїхав до Хмельницького. Згодом у них народилося двоє дітей – син Богдан та донька Оксана.
З 1968 по 1979 роки викладав у Хмельницькій дитячій художній школі, з 1973 - її директор. З 2002 - старший викладач фахових дисциплін відділення «Дизайн» Хмельницького державного університету, з 2004 - доцент кафедри дизайну Хмельницького національного університету, а з 2006 - керівник навчально-творчої майстерні ХНУ.
Микола Мазур брав участь у виставках різних рівнів із 1972 року. Ним було проведено більше 20 персональних художніх виставок.
Його скульптури прикрашають набережну річки Случ у місті Старокостянтінів, сквери, парки та площі Хмельницького, центральні площі міста Мирного в Якутії.
Микола Іванович Мазур – автор концепції, головний художник експозиції на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні у Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж» (2008).
Неповторний Микола Іванович і як живописець. Цим видом мистецтва він займався постійно, ще з часу навчання в училищі. Виробив свій неповторний почерк, власну палітру. Живописні полотна Миколи Мазура представлені в картинних галереях і художніх музеях багатьох міст України, а також зарубіжжя: Болгарії, Сербії, Німеччинни, Бельгії, США, Канади, Росії. 
У творах митця перш за все привертає увагу органічний зв'язок із прадавньою культурою народу, умовно-символічна образність, густий, насичений колорит.
Помер Микола Мазур на 68-му році життя після важкої хвороби у ніч з 9 на 10 жовтня 2015 року.

Людмила та Микола МазуриЛюдмила та Микола МазуриЛюдмила та Микола МазуриЛюдмила та Микола Мазури