Тетяна Яблонська
23 лютого - 12 березня
Тетяна Нилівна Яблонська (1917-2005) — видатний живописець, педагог.
Працювала у галузі станкового живопису — створювала тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Постійно перебувала у стані пошуку якнайвиразнішої художньої мови. Її твори вирізняються філософською глибиною світосприйняття, багатим і вишуканим колоритом, композиційною довершеністю та оригінальністю просторових вирішень теми. Багатьом полотнам художниці притаманні тонка задушевність, лаконічність стилю, майстерність декоративного узагальнення.
У житті, як на довгій ниві, усього було – і радощів, і прикрощів. У
стародавній Японії існував звичай: художник, змінюючи творчу манеру, брав собі
нове ім’я. Так і я давно вже не та
«Яблонська», якою була колись.
Мій вільний творчий розвиток під час навчання у
художньому інституті і в перші повоєнні роки був загальмований зловісними
постановами ЦК з ідеологічних питань. У середині п’ятдесятих я дійшла творчої
кризи.
Під час тимчасової хрущовської «відлиги» наше
мистецтво почало вириватися з тенет соціалістичного реалізму і шукати нових
шляхів. Я захопилася українським народним мистецтвом. Виник цикл декоративних
творів. Але наприкінці роботи над цією серією я побачила, що почала
повторюватися. Цикл вичерпався.
В сімдесятих роках мені пощастило двічі побувати в
Італії. Знайомство з мистецтвом кватроченто спрямувало мої пошуки вглиб, до
внутрішньої духовності.
У ці ж роки я захопилася знов імпресіоністами,
забутими з часів жданівщини. Збагнула, що цінність живопису становить саме
живопис.
Тепер я прийшла «на круги своя». Відчуваю, що у
творчості я повністю вільна. Пишу з вікон та поблизу своєї домівки. Це
«звуження горизонту», навпаки, його для мене розширило – відкрило красу і
поезію там, де я їх не бачила раніш.
В кожного з нас є своє вікно, у яке дивиться Природа.
Тетяна Яблонська. 1997
