Катерина Спіртус, Антон Гудзикевич, Михайло Томасік "Три сторони"
13 - 22 листопада
Втечемо якщо звідси, то будемо жити в такому місці, де все аскетично, де якщо і потрапиш, то потрапиш лише у десятку, а якщо ні, то провалиш усе. Туди, де немає пахощів, цвітіння, кипарисів. Де усе суворо, обмежено в кольорі і формі: піщаний берег, вода і небо, от і спробуй напиши, щоб було добре!Петро Столяренко
Життя біля моря, навіть якщо доля звертає у сторону континенту, лишає незгладимий відбиток в уяві художника. Тоді як цьогорічна виставка «Три сторони» у стінах київського Будинку художника покликана стати безперечним підтвердженням цьому.
Експозиційний простір сконцентрував у собі роботи трьох молодих авторів – Катерини Спіртус, Антона Гудзикевича та Михайла Томасіка – батьківщина яких ототожнена з Кримом, хоча кожен з них мешкає нині поза півостровом. Тим не менш, у своїх полотнах художники продовжують зосереджуватись на вічних темах, інтерпретуючи їх відповідно до своєї творчої манери.
Так, «три сторони», тобто три фігури, засвідчені в іпостасі митця, наближують глядача до невигадливих життєвих істин, втілюючи їх то у статичних мариністичних пейзажах Катерини Спіртус та Антона Гудзикевича, то у динамічно-алегоричних сюжетах Михайла Томасіка. Можливість подібної «зустрічі» художників та їх «розмови» невербальною мовою візуального мистецтва, передбачає виникнення невидимого поля для особистих осмислень – своєрідного об’єкту глядацького зацікавлення та мимовільного занурення. Тоді як сам перегляд живописних робіт спрямований виключно на виважене та неквапливе споглядання.
Крім цього, очевидно, що представлені у рамках виставки роботи художників, різняться між собою темпераментом та творчим вирішенням живописно-пластичних завдань. Тож пронизані іспанським сонцем пейзажі Антона Гудзікевича вступають у контраст із умиротвореним світлом берегів Катерини Спіртус. Так художники вкотре доводять, що попри усе, вони географічно пов’язані з морем. Однак дещо інший погляд демонструють роботи Михайла Томасика, крізь які проходить ключовий мотив воза як людського (особистого) досвіду. Художник зображує його, вдаючись до різноманітних інтерпретацій та символіки, що, у свою чергу, закладає в кожну роботу автора смислову багатозначність.
Таким чином, виставка «Три сторони» стає оповіддю людей, долі яких йдуть вслід за часом, а їх «дещо» спільне – приводом для спогадів та місцем, у яке повернувшись, опиняєшся вдома.
