• (044) 272-05-35
  • Київ, вул. Січових стрільців, 1-5
Головна » Архів » Інна Вапнярська "Ти Калино-Україно розквітай"

Інна Вапнярська "Ти Калино-Україно розквітай"

Інна Вапнярська "Ти Калино-Україно розквітай"
3 - 13 вересня
Інна Дмитрівна Вапнярська народилася 27 травня 1966 року. Закінчила Республіканську художню середню школу імені Т.Г.Шевченка (1984), а також Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (1992). Найбільший вплив на формування мисткині мали її викладачі Олег Животков і Андрій Чебикін.

Інна Вапнярська член Національної спілки художників України (1994) та член Національної спілки майстрів народного мистецтва (2002).
Графік за освітою Інна Вапнярська обрала шлях, котрий від початку став самобутнім, означивши її індивідуальність. Для того мисткині вистачило зануритися в глибокі джерела народного мистецтва. Багато що визначило в обраному шляху й те, що свого часу з планшетом і фарбами художниця об’їздила майже всю Україну.

Знання України, любов до народного мистецтва дало, зрештою, про себе знати, коли Вапнярська працювала викладачем в Київському художньо-промисловому технікуму. Саме тоді вона ознайомилася з Петриківським розписом і закохалася в нього назавжди. Вже на початку 90-х років з’явилися картини, побудовані на стриманому кольоровому тлі, що нагадують собою декоративні кущі квітів: «Чагарник», «Кущ», «Синь», «Квіти».
Дивлячись на роботи пані Інни, переконуєшся в тому, які благословенні шляхи відкриваються в наш час національно свідомому художнику. Майстриня звертається до пересічного глядача близькою й зрозумілою тематикою, сюжетом, знанням українського світу. Те, що символізує поняття рідного краю й асоціюється насамперед з селом, мисткиня відтворює з великою наснагою й глибоким почуттям. Розмаїття її тематики – це втілення задуму з огляду на міфологію, пісенну творчість, звичаї, традиційні свята. Про це свідчать назви творів: «Запрошення на весілля», «Пирогів», «Шевченківський край», «Журавлі», «Карпати». А до всього того – висока культура техніки петриківського розпису, яка просто зачаровує глядача, відкриваючи перед ним світ прекрасного...Інна Вапнярська "Ти Калино-Україно розквітай"

Якщо говорити про форму самовиразу мисткині, то є декоративний вид народного розпису, в умовно-просторовому рішенні. Це ніби жива картина в квітах, в якій є простір, земля і небо. Те без чого не уявляємо красу рідної землі і людину на ній – постає перед глядачем уречевленим і багатозначним.
Композиційна побудова в картинах Інни Дмитрівни на сьогодні виглядає настільки структурно визначеною, що її початкову центричність, все частіше заступає побудова, скажімо, «по діагоналі». Метафізичність простору в таких картинах стає особливо відчутною. Кожен елемент, його взаємозв’язок з іншими, сприймаються надзвичайно містким змістом. До прикладу, картина «Літо» – це вже тривимірне зображення з переднім і дальнім планами. Але завдяки умовному вирішенні дерев над хатою, зображення ніби виступає на передній план; маємо оте характерне, притаманне образній мові в народній картині й запроваджене в декоративному станковому розписі, якого Інна Вапнярська дотримується в своїй творчості.

Маючи ґрунтовну професійну освіту мисткиня добре розуміє, якою має бути картина з огляду на інтер’єр, її розміщення на видному місці, аби картина одразу привертала увагу. Адже її образність діє необхідністю звернутися до самого себе, остільки бачене асоціюється з чимось дорогим і незабутнім. Це те, що успадковане нами з діда-прадіда, й дає про себе знати в годину осяйну. Нагадує про наше національне єство, його тривання в часі і просторі. Роботи Вапнярської не просто стильові, а доведені до такого художнього рівня, коли їхня рукотворність викликає подив і захоплення. Твори Інни Дмитрівни хочеться мати у власному помешканні: відпочити перед ними, як мовиться, тілом і душею, тямлячи, що таке справжня краса.

Інна Вапнярська "Ти Калино-Україно розквітай"Якщо ретроспективно оглянути творчість Інни Вапнярської – а це двадцять років плідної праці – вона свідчить, яким послідовним і цілеспрямованим був пройдений нею шлях. Від традиційних «кущів», до своєрідного тематичного жанру, з своїм баченням композиційної побудови, відтворення в ній «великого і малого», аби у всьому тому була гармонія і єдність.