• (044) 272-05-35
  • Київ, вул. Січових стрільців, 1-5
Головна » Архів » Михайло Дерегус. Офорти

Михайло Дерегус. Офорти

Михайло Дерегус. Офорти
28 листопада-7 грудня
Михайло Гордійович Дерегус народився 5 грудня 1904 р. в с. Веселе (нині Харківський район Харківської області) у селянській сім'ї. З раннього дитинства захопився малюванням. Його дитячі роки та юність припали на тяжкі буремні роки — час революцій, переворотів, кровопролитних воєн, проте вони не зламали віри в його майбутнє — стати художником. Так, у 1923—1930 pp. Михайло Дерегус навчався в Харківському художньому інституті, де займався у творчих майстернях відомих художників-педагогів Михайла Шаронова, Семена Прохорова та Олексія Кокеля. Після успішного закінчення навчання Михайло з головою поринув у творчу роботу, працюючи водночас викладачем у рідному інституті.
Уже перші живописні та графічні роботи 30-х років молодого митця М. Дерегуса привернули загальну увагу.
Михайло Дерегус невтомно й часто мандрував українськими землями і виконував натурні малюнки, замальовки, етюди, які творчо використовував у створенні живописних полотен, графічних циклів, ілюстрацій, у станковій графіці. Наприклад, він створив цікаву серію офортів перед війною — "Вітер", "Пристань у Ходорові", "Гребля у Вільшані", "Три явори", тощо. У цих офортах постає глибоко національний художник, який любить свою Україну й народ, вміє висловити палкі патріотичні почуття у драматичних, з елементом героїки й патетики, пейзажних мотивах, пройнятих воднораз поезією та пісенністю. Його прості, лаконічні за композицією, образні пейзажі асоціюються з народними думами й піснями. Усе це провокує глядача на роздуми, збуджує його фантазію, торкається найтонших струн душі.
Творам М. Дерегуса притаманна піднесена романтичність. Пластичне виліплення постатей, стриманість жестів посилюють відчуття монументальної величності його персонажів.
У післявоєнні роки Михайло Дерегус продовжує надзвичайно продуктивно працювати в галузі станкової графіки. Як і в живописних творах, митець часто звертається у своїх графічних творах до далекого минулого українського народу.
Так, офорт "Пісня" відтворює образ молодого козака з кобзою, що неквапливо їде верхи українським широкополим мальовничим степом і співає в сутінках неосяжного простору. Естампи з серії "Українські народні думи та історичні пісні", до якої належить і офорт "Пісня", задумані як ілюстрації, та більшість з них, завдяки особливостям композиційного вирішення і монументальності сприймаються як цілком самостійні, не пов'язані з певним текстом, тематичні твори.
До кращих графічних пейзажів належать офорти М. Дерегуса, в яких він досяг великої виразності, вміло комбінуючи штриховий офорт з аквантиною або гравюрою м'яким ґрунтом. Незабутнє враження залишають його поетичні образи чудової української природи, зокрема велетенські верби на греблі, що шумлять і гнуться під поривами вітру.
Працюючи над ілюстраціями до творів українських письменників, митець надавав перевагу історичній тематиці. Створені ним героїчні образи сповнені романтизму. Він підкреслює в них відвагу, звитяжність, вірність обов'язку і воднораз людяність і поетичну вдачу. Такі його ілюстрації до творів Миколи Гоголя. При створенні ілюстративного матеріалу Михайло Дерегус використовував різні техніки. Наприклад, ілюстрації до повісті "Тарас Бульба" він виконав олійними фарбами. Малюнкам майстра властиві чіткість окреслення динамічних силуетів, пластична округленість форм і вільна текуча лінія.
В ілюстраціях до оповідань Марка Вовчка (1958), до драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" (1959), до поем Тараса Шевченка "Катерина" і "Наймичка" (1963) художник виступає швидше як визначний митець ліричного плану.

Михайло Дерегус. ОфортиЗа свою самовіддану й багатолітню працю Михайло Дерегус був відзначений Національною державною премією ім. Т.Шевченка (1969), багатьма державними нагородами. Йому присвоєно звання народного художника СРСР (1963), обрано членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР (1958), а також академіком Української академії мистецтв. За плідну педагогічну діяльність, підготовку й виховання багатьох талановитих учнів він отримав почесне звання професора. Його твори експонуються та зберігаються в багатьох художніх музеях і донині хвилюють багатьох глядачів — шанувальників образотворчого мистецтва. Він брав активну участь у багатьох колективних виставках, у численних персональних виставках.
31 липня 1997 р. Майстра не стало. Пішов з життя останній корифей українського образотворчого мистецтва, який залишив по собі величезну спадщину...

У 1998 році було започатковано премію імені Михайла Дерегуса в галузі образотворчого мистецтва, першими лауреатами якої стали талановиті українські митці І.Карпова, І.Мельничук, М.Химич.